Archive for Лютий, 2014

    

     Для дитини під час хвороби слід вибирати ігри, які не викликають великого психофізіологічного навантаження. Щоб у дітей не виникло бажання прискорити темп виконання, так як це може призвести до перевантажень, необхідно акцентувати увагу дитини на естетичну сторону виконання того чи іншого руху, точності дій і дотриманні правил гри.     

     Ігри, які слідують один за одним і потребують тривалої зосередженості або спрямовані на розвиток тільки одного навику, стомлюють дитину. Ігри слід комбінувати і поєднувати таким чином, щоб вони надавали різнобічну дію. Наприклад, ігри при порушенні обміну речовин чергувати з іграми, формуючими правильне носове дихання. Бажано проводити ігри по кілька разів на день. Величину навантаження необхідно розподіляти по фізіологічній кривій, тобто для вступної і заключної частин підбираються ігри з меншим психофізіологічним навантаженням, для основної – з більшим. 

 При виробленні умінь і навичок у дітей важливу роль відіграє концентрація уваги на заняттях. Для цього на самому початку бажано, щоб увага дитини не відволікали непотрібні під час гри предмети. Ігровий матеріал повинен бути яскравим, голос ведучого зацікавлювати і, може бути, навіть інтригуючим. Дорослий сам повинен «включитися» в гру. 

    Слід врахувати, що діти можуть часто забувати і плутати правила, – у цьому віці це неминуче і нормально. Перед початком потрібно в зрозумілій формі роз’яснити правила гри, попросити дитину показати необхідні рухи, підкоригувати правильність виконання завдань.     Необхідно провітрити кімнату перед грою, очистити ніс від слизу, щоб правильно здійснювати носове дихання. Особливо слід зупинитися на способах регулювання навантаження.

 

Критеріями втоми організму є наступні ознаки:

 

а)  вираз обличчя напружений, дитина сильно збуджена,  без толку метушлива (кричить, вступає в конфлікт з іншими учасниками гри), надто відволікається або млява;

б) рухи виконуються нечітко, невпевнено, з’являються зайві рухи;

в) шкіра сильно червоніє або блідне, невелика синюшність під очима;

г) дитина сильно потіє, особливо обличчя;

д) прискорені пульс та дихання, тобто пульс збільшується більш ніж на 25-50%, частота подиху зростає більше ніж на 4-6 разів на хвилину.

  Якщо ви бачите, що завдання виявилося складним для дитини, то можна внести зміни в хід самої гри або використовувати менш складні ігри.

 

Для зниження навантаження застосовуйте наступні дії:

 

• зменшення загального часу занять;

• зменшення числа повторень однієї і тієї ж гри в занятті;

• спрощення сюжету гри;

• зміна вихідного положення під час ігор, тобто сидячи, лежачи;

• зменшення числа учасників гри;

• більш часте включення пауз відпочинку і дихальних вправ;

• зниження вимогливості до точності і координації рухів, швидкості реакцій;

• зменшення темпу і амплітуди рухів у грі;

• більш м’який, оповідний, а не командний, голос ведучого;

• використання мелодійної, ритмічної, негучною музики в повільному і середньому темпах.

 

     А коли він одужує успішно, тобто пульс зростає менше ніж на 20%, дихання майже не змінюється або змінюється на 2-3 рази на хвилину, то можна здійснювати протилежні вищеописаним дії. Важливо, щоб був оптимум навантаження, невелике почервоніння шкіри, бадьорі рухи і невелика пітливість шкіри.

     Деякі ігри краще проводити командою (3-4 учасника). Якщо ви одні, то досить важко щодня, протягом 3-4 місяців, проводити заняття. Ми радимо домовитися з іншими батьками і робити це по черзі.

Галанов Олександр Сергійович

 

      Психолог, письменник, творець авторської методики розвитку дітей «Здорове дитинство». Народився в 1966 році в с. Губаха Пермської області в родині робітника і вчительки. У Олександра з самого дитинства було прагнення до наук. Після успішного виступу в обласних олімпіадах з фізики та математики в 9 класі його взяли в фізико-математичний ліцей при Новосибірському Академмістечку. Коли прийшла пора вступати до університету – вибір припав на рідкісну в той час і престижну спеціальність – психологія. Факультети психології існували тільки в трьох великих вузах країни, і в 1984 році Олександр вступає в Ярославський державний університет.

      У 1985 році вперше починають закликати студентів з вузів в армію і його направляють служити у війська зв’язку.У 1986 році в числі добровольців бере участь у ліквідації катастрофи на Чорнобильській АЕС. Після служби в армії Олександр Сергійович продовжує навчання в університеті та інтенсивно займається дослідницькою діяльністю.

      У 1991 році закінчує навчання в університеті, вступає до аспірантури і веде викладацьку діяльність в стінах рідного університету аж до 1998р. У 1998р починає займатися малим бізнесом і організовує центр сім’ї та здоров’я «Юнона», досвід роботи якого в подальшому послужив основою для створення авторської розвиваючої програми для дітей «Здорове дитинство». Тоді ж виходять в світ перші наукові праці Галанова А.С. в області психології.     

     На даний момент у Олександра Сергійовича більше 80 книг і публікацій у галузі дитячої психології. Книги Галанова А.С. друкують провідні видавництва Росії та України. Лікувальні ігри Галанова А.С. ефективно використовуються педагогами Росії, Білорусії, України і Казахстану. Олександр Сергійович – висококваліфікований фахівець у галузі дитячої психології. Успішно виховав двох дочок.

     Олександр Сергійович відповідально підходить до вибору проблеми, яку обіцяє зробити, але якщо береться, то доводити почате до кінця. Вміння знаходити висококваліфікованих фахівців у вирішенні поставлених завдань, і здатність цінувати і поважати професіоналізм – притягує до нього людей. Творчий підхід до проблеми, з урахуванням сучасного досвіду, дозволяє Олександру Сергійовичу знаходити найефективніші рішення.

     На даний момент Олександр Сергійович на прохання керівництва партії «Яблуко», бере участь у розробці соціального блоку партійної програми. Спільно з департаментом освіти області розробляє проект створення приватних малокомплектних дитячих садів із залученням малого та середнього бізнесу. Як автор проекту «Безпечний двір», разом з комп’ютерною фірмою «А-віжн» готує проектну документацію по постановці дворів під відео спостереження.    Займається просвітницькою діяльністю, читає освітні лекції в школах і дошкільних установах міста, веде приватну психологічну практику. Експерт журналів “Хочу дитину”, “Рости, першокласник”.

      Наукові напрацювання Галанова А.С. регулярно використовуються сучасними дослідниками, на нього регулярно посилаються в роботах різного рівня – від дипломів до дисертацій. http://www.dissros.ru/soveti_aspirantu/ist-19–idz-ax95–nf-20.html 

     А сам автор названий серед відомих діячів у галузі психології та педагогіки.

http://www.childpsy.ru/lib/authors/id/11758.php

      Популярні батьківські спільноти згадують книги Галанова А. С.

Випадок: неточне уявлення про функції психолога.

 Лікнеп – порівняльна характеристика професійних обов’язків психолога та професійних обов’язків інших фахівців, з якими його випадково плутають.

 Психолог:

Допомагає психічно здоровій людині самій розібратися в своїх проблемах і надалі самостійно їх вирішувати.

 Психіатр:

Лікує психічно хвору людину або людину, що знаходиться в критичному стані.

 Психолог:

Працює з особистістю в її природному, вільному стані.

 Педагог:

Вчить, і для цього організовує діяльність і спеціальні умови, за необхідності обмежує свободу особистості.

 Психолог:

Не приймає участь у дискримінаційних заходах, не засуджує і не карає, контролює стан клієнта тільки за допомогою професійних методик і тільки під час особистої зустрічі.

 Міліціонер:

Санкціонує і здійснює осуд і покарання, контролює та обмежує дії громадянина, що порушує закон.

 Психолог:

Пропонує на вибір кілька рекомендацій, які відповідають можливостям особистості

 Юрист:

Дає однозначну рекомендацію.

 Психолог:

Не допускає оціночних суджень.

 Священик:

Відпускає гріхи, має право оцінювати вчинки особистості з точки зору постулатів віри.

 Психолог:

Спирається лише на професійні знання, особистий професійний досвід і несе особисту відповідальність за результати своєї роботи.

 Екстрасенс:

Використовує інформацію, отриману по маловивченим поки каналам, і тому від нього не можна вимагати повної відповідальності за результат.

 Психолог:

Не діє таємно від клієнта, розраховує на реальні можливості – свої і клієнта.

 Маг:

Не повинен пояснювати клієнтові, що і як він буде робити, розраховує на зовнішні сили.

 Психолог:

Може не все й повинен не всім.

 Господь Бог:

Може все.

 

 

 

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

 

     Актуальність проблеми взаємодії в роботі шкільного психолога і вихователя обумовлена необхідністю безперервної освіти підростаючого покоління. Школа і дошкільний заклад – дві суміжні ланки в системі освіти, і їх завдання – забезпечити якісний педагогічний та психологічний супровід, що дозволяє не лише здолати труднощі, що виникають у дитини, але і забезпечити їх профілактику. Увага до майбутніх першокласників з боку працюючих з ними педагогів, психолога дошкільної установи і шкільного психолога, якому належить оцінити шкільну зрілість випускників садочка і найтісніше співпрацювати з проблемними дітьми, дозволяє попередити відставання у навчанні та відхилення в поведінці.

      Повинна існувати наступність в роботі психологічної служби дошкільного закладу і школи. Специфіка роботи психолога в дитячому садку визначається деякими аспектами, пов’язаними з особливостями дітей дошкільного віку. Особливий акцент психолог дошкільної установи повинен робити на роботу з педагогами і батьками, оскільки саме сім’я робить вирішальний вплив на розвиток, формування особливостей поведінки дошкільників. Збір об’єктивної інформації, надання дитині і його близьким кваліфікованої допомоги передбачає не лише діагностичне обстеження за допомогою рекомендованих методик, але також спостереження за природною поведінкою дитини в повсякденному житті, необхідність контакту з батьками, педагогами, медичними працівниками.

   Двосторонній зв’язок дошкільного навчального та загальноосвітнього навчального закладів має здійснюватись за такими напрямами:

• між педагогічними колективами. Сплановані форми роботи, заходи дадуть можливість працівникам дошкільних навчальних закладів і шкіл розв’язувати всі питання, які виникають у процесі спільної роботи, виявляти недоліки, що заважають здійсненню наступності в роботі, визначати способи вдосконалення навчально-виховної роботи. Вихователі і вчителі завдяки таким заходам взаємозбагачуються знаннями стосовно програмових вимог, форм і методів роботи з дітьми в дошкільному навчальному закладі й у школі;
• між дитячими колективами дошкільного навчального закладу і школи. Спілкування дошкільників з учнями позитивно впливає на взаємовідносини між дітьми. Між ними виникають товариські стосунки, дружба, формуються правильні взаємини, культура поведінки, дисциплінованість, почуття обов’язку та інші якості, потрібні майбутнім учням;
• спільна робота дошкільного навчального і загальноосвітнього навчального закладів з родиною: проведення зборів майбутніх першокласників, організація тематичних виставок, стендів, консультацій, лекторіїв, спільних виховних заходів.

     Важливими є зв’язки між дошкільним навчальним закладом, школою і іншими установами:

• співпраця з методичним кабінетом;
• співпраця, з сім’єю через взаємодію з батьківським комітетом;
• співпраця з психолого-педагогічною консультацією і медичними  працівниками.

   Вказані форми співпраці орієнтовані на забезпечення природного переходу дошкільника з дошкільного закладу в школу, педагогічною підтримкою нової соціальної ситуації, що виникає під час вступу дитини до школи.

     Наступність у роботі дошкільного навчального закладу і школи повинна передбачати зорієнтованість і вихователів дошкільних закладів, і вчителів початкової школи на сумісну діяльність з дітьми, яка враховує вікові особливості розвитку дитини, спонукає її до творчого самовиявлення, зберігає унікальність і самобутність певного періоду дитинства, забезпечує безкризовий перехід дошкільника у позицію особистості другого дитинства і водночас віддзеркалює розвивальний характер освіти.

     Багатоаспектність проблеми наступності між дитячим садом і школою вимагає конструктивного діалогу всіх зацікавлених соціально-адміністративних структур.