Archive for Жовтень, 2017

1. _Морально-духовне виховання засобами краєзнавства (практикум)

2. Насильство у вихованні дитини (практикум)

3. Національно-патріотичне виховання – важлива складова соціально-комунікативної компетенції (практикум)

4. Розвиваємо здібності дитини (практикум з елементами тренінга)

5. Спілкування та мовленнєвий розвиток, комунікативні здібності дошкільників (ділова гра) 

6. Страхи дітей і шляхи їх подолання (практикум)

7. Формуємо життєву компетентність через сюжетно-рольову гру 

8. Формуємо у дитини соціально-комунікативну компетенцію (круглий стіл)

9. Майстер-клас “Програму Са-ФІ-Дансе в практику дошкільного закладу”

10. Майстер-клас “В мнемотехніку граємо, дітей мові навчаємо”

на 2017-2018 навчальний рік

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

Якщо розглядати стопи дитини, то, на перший погляд може здатися, що вони такі ж, як і у дорослої людини, тільки в значно зменшеному розмірі. Однак, якщо придивитися уважніше, можна швидко переконатися, що це не так, адже стопа будь-якого новонародженого – абсолютно плоска! Виходить, що всі маленькі дітки народжуються з плоскостопістю? 

Це не зовсім так, адже нормальний звід стопи формується лише по мірі росту дитини і набагато інтенсивніше саме в той період, коли дитина починає робити свої перші кроки. Остаточне формування зводу стопи припадає на 10-12 років дитини, чому ж тоді такий діагноз, як «плоскостопість», медики ставлять набагато раніше? Варто переживати, і які заходи вживати в такому випадку стурбованим батькам? 

 В чому суть? 

Чому так небезпечна ця плоскостопість? Деякі батьки і зовсім жартують на цю тему, мовляв, нічого, зате в армію не заберуть! Насправді ж, наслідки такої, несерйозної, на перший погляд, проблеми, можуть обернутися вкрай неприємними проблемами зі здоров’ям. Стопа новонародженого немовляти абсолютно плоска з-за великого скупчення підшкірного жиру. 

Коли ж дитина починає поступово освоювати ходьбу, ніжки починають розвиватися, підшкірний жир руйнується, і до 3-4 років з’являється цілком відчутна «стискість» стопи, яку називають склепінням. У цьому віці дитина вже цілком здатна довгий час перебувати на ногах, стрибати і бігати, тим самим, тренуючи зв’язки і м’язи. 

У тому випадку, якщо склепіння сформувалося правильно, то воно починає виконувати функцію найпотужнішого амортизатора кістяку, який «гасить» всі удари, що припадають на нього при бігу, ходьбі і стрибках. В іншому випадку, всі удари і поштовхи припадають, навіть, не скільки на саму стопу, скільки на тазові кістки і хребет.

Як результат – розвиток сколіозу, остеохондрозу, радикуліту і безлічі інших захворювань. Ось чому так важливо, як можна швидше виявити проблему і почати лікування, адже позбавитися від плоскостопості найпростіше саме в дитячому віці. А ще краще – з самого раннього віку приділяти увагу профілактиці розвитку плоскостопості у дитини. 

 Причини розвитку захворювання

І все-таки, звідки береться така проблема? В принципі, медики не вважають плоскостопість – такою вже серйозною вадою розвитку дитини, адже до моменту остаточного формування стопи – це справа цілком поправима. Однак, за процесом розвитку все-таки потрібно стежити уважно, час від часу проводити профілактичні заходи для правильного формування маленьких ніжок. 

Недарма плоскостопість називають хворобою розвинених країн, адже в регіонах з відповідним кліматом, де місцеве населення нерідко нехтує взуттям і ходить босоніж, такої проблеми не існує зовсім. Також фахівцями давно встановлено, що діти, у яких було «босоноге» дитинство, страждають на цю недугу набагато рідше за інших. 

Справа в тому, що правильний вигин стопи формується, як раз-таки в результаті навантаження певної групи м’язів, яка найкращим чином функціонує при ходьбі босоніж по нерівній поверхні, наприклад, по невеликим камінчикам, піску, траві і так далі. А в житті наших дітей таких поверхонь залишилося дуже мало: рівний лінолеум, асфальт, паркет, в результаті чого природної профілактики здійснюється дуже і дуже мало. 

 Що ж робити?

•  По-перше, сильно не переживати, адже в дитячому віці впоратися з такою проблемою – дуже навіть реально.
• По-друге, відвідати фахівця, ортопеда, який зможе призначити правильне лікування та ефективні способи профілактики.

Звичайно, найпростіший і доступний засіб, який зможе позбавити дитину від такої недуги, це прогулянки малюка по нерівних поверхнях. Що це означає? При кожному зручному випадку скидаємо взуття і вирушаємо босоніж по піску, гальці, драбинками на дитячих майданчиках і так далі. 

В принципі, нерівні поверхні можна запросто влаштувати і в домашніх умовах: просто розсипте по підлозі горіхи (ідеально підійдуть каштани) або горох, по яким малюк повинен походити босоніж. Можна навіть зробити тканинний мішечок з такими горішками, на якому легко стрибати і топтатися. 

До речі, в магазинах можна придбати спеціальні ортопедичні килимки, які виготовляють з натуральних матеріалів. Вони можуть відрізнятися за формою і розміром, складатися з декількох деталей і складатися в цілу доріжку. Для дитини достатньо 3-4 хвилин ходьби на такому килимку, щоб зміцнити необхідні м’язи і зв’язки. 

Ще один момент, який потрібно враховувати – це взуття, особливо перша взуття для малюка. В ідеалі, в ньому має бути профілактичний супінатор, який допоможе формувати правильне положення стопи. Вважається, що першими черевичками малюка можна порадувати в 8-9 місяців: вони повинні мати досить щільний задник, невеликий каблук (близько 0.5 см) і мінімум швів всередині. 

І не забувайте, що взуття – річ хороша, але краще зайвий раз дати побігати малюкові босоніж, правда, це не правильно діє на ідеально рівних поверхнях – тут ніжка буде краще себе почувати у взутті. І останнє – це прості та ефективні вправи для маленьких дітей, які зробити зовсім нескладно, а от користі від них буде чимало. Наприклад, в ігровій формі походіть з дитиною спочатку на носочках, а потім на п’ятах, поперемінно – на внутрішній і зовнішній стороні підошви. 

Ще одна корисна вправа – зі спортивною палицею. Для цього її потрібно покласти на підлогу, а зверху поставити дитину так, щоб вона припадала суворо поперек її стопи. У такому положенні потрібно виконувати приставні кроки – в одну й іншу сторону. 

      Що робити, якщо дитина боїться лікарів? Позбавити дитину від страхів можуть допомогти наступні поради:

• Якщо причиною страхів є біль, спробуйте змінити ставлення дитини до неї. Для цього не робіть трагедію з кожної травми, ставитеся буденно і спокійно до подряпин і порізів, не акцентуйте на них увагу, відволікайте дитину від неприємних відчуттів і кажіть, що нічого страшного не сталося. Крім того, свої пошкодження теж переживайте з гідністю. Тоді дитина буде сприймати больові відчуття інакше, не асоціюючи їх з острахом.
• Якщо малюк боїться певного лікаря, то потрібно просто змінити його заради спокою чада.
• Дитину налякала незнайома обстановка? Дайте їй звикнути до цієї атмосфері: разом походіть по кабінету, розгляньте і попросіть помацати інструменти, оцініть крісло або кушетку. Коли дитина зрозуміє, що нічого страшного навколо немає, вона перестане боятися.
• Ніколи не лякайте дитину лікарями! Взагалі, будь-які професії не варто перетворювати на інструмент маніпуляцій і залякування.
• Частіше подавайте власний позитивний приклад. Регулярно відвідуйте лікарів і ніколи не озивайтеся про них негативно, навіть якщо думка буде виправданою. Робіть акцент на те, що лікарі допомагають людям бути здоровими, і обійтися без них ніяк не можна.
• Якщо малюка лякає сама лікарня, спробуйте змінити її. Деякі дитячі клініки та кабінети оформлені яскраво і залишають тільки позитивні враження.
• Спробуйте читати книги про лікарів, щоб дитина сприймала їх як виключно позитивних і добрих героїв і, нарешті, перестала боятися. Самим підходящим і відомим твором є «Айболить» Корнія Івановича Чуковського. Цей персонаж напевно зацікавить малюка і сподобається йому.
• Підготуйтеся до відвідування педіатра або іншого лікаря. По-перше, не брешіть і розкажіть малюкові, що саме його чекає. Якщо планується щеплення, то зізнайтеся, що лікар буде робити укол, і може бути трохи боляче. По-друге, підтримайте дитину. Скажіть, що біль не буде сильним і тривалим, і малюк неодмінно витерпить його і не заплаче, адже він такий сміливий, дорослий і сильний.
• Можна спробувати подолати страх за допомогою ігор. Придбайте ігровий набір лікаря і почніть грати в лікарню. А якщо вам вдасться знайти білий халат, то ви зможете побороти страхи перед медичним одягом. Дозвольте спочатку побувати в ролі лікаря чаду. Нехай він розгляне всі інструменти, а ви розкажіть про них, приділивши увагу призначенню кожного. Потім поміняйтеся ролями, щоб дитина побувала пацієнтом. Зімітуйте реальну ситуацію: проведіть огляд, зробіть «іграшковий» укол, подивіться горло.
• Планувати візит до лікаря бажано на час, коли малюк бадьорий, ситий і веселий.
• Якщо дитина навідріз відмовляється йти в поліклініку, спробуйте викликати платного лікаря на дім, причому кілька разів. Можливо, з часом вигляд медпрацівників та їхні маніпуляції перестануть лякати, і знайома домашня обстановка в цьому допоможе.
• Не варто вимагати від дитини ідеальної поведінки, прийміть її емоції і допоможіть їх пережити. Якщо малюк заплакав, заспокойте його, підтримайте, вселіть впевненість в собі. А за хорошу поведінку обов’язково похваліть.
• Якщо потрібно госпіталізація, то можна заздалегідь провести екскурсію по медустанові, щоб дитина звикла до неї.

 Проявіть терпіння і скористайтеся порадами, щоб допомогти дитині не боятися лікарів!

  Джерело: http://poradumo.pp.ua/simya-i-ditu/