Archive for Жовтень 23rd, 2017

ПОРАДИ ПЕДАГОГАМ І БАТЬКАМ

         Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

• Усуваючи відставання у розвитку дитини, коригуйте всю її психічну сферу.

• Мовлення, процеси пізнавальної діяль­ності (увага, сприймання, різні види пам’яті, мислення) взаємопов’язані, розвиток одних процесів відбувається на підґрунті інших, які, крім того, можуть формуватися раніше; якість їх перебігу також залежить один від одного. Ось чому тренування у запам’ятовуванні, до якого часто вдаються батьки з метою поліпшити пам’ять дитини, не прино­сить очікуваного результату, оскільки воно базується на механічній пам’яті, яка мало позначається на розумовому розвитку дитини. Те, що дитина запа­м’ятала механічно, а не усвідомила і осмислила, рідко їй знадобиться.

• Це саме стосується й уваги. Часто дитина не може зосередитися на завданні, бо не розуміє його. Отже, для розвитку пам’яті, уваги, потрібен розвиток мис­лення.

• Звичайно, мислення проходить складний шлях розвитку, і його відста­вання на якомусь етапі може негативно позначитися у подальшому на форму­ванні інших психічних процесів. Тому дуже часто корекційну роботу з дитиною слід починати із збагачення чуттєвого пізнання навколишнього світу, тобто набуття тих знань, уявлень, вражень, які у свій час дитина не отримала під час безпосереднього знайомства з пред­метами.

• Слід пам’ятати про підвищену здат­ність дитини втрачати увагу, тому під час занять з малюком потурбуйтеся, щоб довкола не було нічого такого, що могло б відволікти його увагу: зайвих речей, увімкненого телевізора чи приймача. Водночас той, хто займається з дити­ною, і сам не повинен відволікатися сто­ронніми справами; при цьому слід бути терплячим, доброзичливим, вимогли­вим до дитини. Відзначайте її найменші успіхи та заохочуйте до виконання.

• Не забувайте про згубний вплив на головний мозок дитини електромагніт­ного випромінювання, яке виникає під час роботи комп’ютера, мобільного телефону.

• Тривалий час дитина із затримкою психічного розвитку потребує допомоги дорослого. Спочатку це може бути суміс­на дія, яку дорослий виконує рукою ма­люка, а потім зразок, який він демонструє дитині. Дуже часто потреба у застосуван­ні зразка може бути досить тривалою.

• Корекційні заняття з дитиною доцільно проводити у вигляді гри, а не перетво­рювати їх на фрагмент уроку. Треба па­м’ятати, що у дошкільника, особливо із затримкою психічного розвитку, ще не сформована здатність до цілеспрямова­ного навчання, він навчається під час гри.

НА ОСНОВІ СТАТЕЙ

• Я індивідуальність (Ст. 7, 8, 16).

• Право на життя – головне право дитини (Ст. 6).

• Право виховуватись у сім’ї (Ст. 7-9).

• Право на свободу думки, совісті, релігії (Ст. 12-14).

• Відповідальність батьків за виховання дитини (Ст. 18).

• Права дитини-сироти (Ст. 9, 11, 20, 21).

• Право дитини на харчування (Ст. 24-27).

• Право на отримання освіти (Ст. 28-29).

• Право на соціальне забезпечення і належний рівень життя (Ст. 26-27).

• Право на захист від економічної експлуатації (Ст. 32).

• Право дитини на захист від негуманного поводження з нею (Ст. 35-39).

• Право на відпочинок і дозвілля (Ст. 31).

• Право дитини з особливими потребами на повноцінне і достойне життя і особливе піклування (Ст. 23).

• Право на користування досконалими медичними послугами (Ст. 24).

КОЛИ ПОРУШУЮТЬ ПРАВА ДИТИНИ

• Коли нема безпеки для її життя і здоров’я.

• Коли її потреби ігноруються.

• Коли не задовольняються її основні потреби.

• Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

• Коли порушується недоторканість дитини.

• Коли завдається шкода здоров’ю дитини.

• Коли дитину ізолюють.

• Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім’ї рішення.

• Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття.

• Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

• Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

• Коли навіюють страх за допомогою жестів, поглядів, погроз фізичного покарання.

• Коли дитину залякують, використовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, лікарню).

• Коли порушують її статеву недоторканість.

• Коли контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків, якщо на це нема рішення суду.

• Коли дитині не надається право робити помилки.

(для дітей старшого віку)

   Однією з найбільш ефективних форм ро­боти з дітьми в сфері економічного вихован­ня є економічні ігри. Вони сприяють закріп­ленню й розширенню знань про економічні сферу діяльності дорослих, виробленню еле­ментарних практичних навичок у сфері еко­номічних відносин.

   Окрім завдань загальної цільової спря­мованості, ці ігри розвивають психічні процеси, інтелект дитини, удосконалюють особистісні якості, створюють передумо­ви для психологічної підготовленості до залучення до економічної сфери діяль­ності.

    Пропонуємо Вам, шановні педагоги, підбірку ДИДАКТИЧНИХ ІГОР З ЕКОНОМІЧНОГО ВИХОВАННЯ  для використання в своїй роботі з дітьми.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

Перед педагогами стоять завдання залучити батьків до співпраці, активної участі в педагогічному процесі ДНЗ тож доцільно дотримуватися таких правил:

• Говорити з батьками лише про те, про що ви маєте право судити, грунтуючись на власних знаннях і життєвому досвіді.
• Плануючи серйозну розмову з батьками, не починайте її вранці, на вулиці, на ходу, на сходах, в дитячій роздягальні, а запросіть їх пройти в групу й обов’язково посадить за стіл. Тоді ваші слова будуть почуті, оскільки батько вимушений вас вислухати.
• Не починайте розмову з батьками вихованців із слів: «Ой вибачите, можна з Вами поговорити?», «Ви не приділите мені п’ять хвилин?», «Не знаю може бути, я не зовсім права, але все-таки… ». А такі мовні звороти, як «Ви не розумієте…», «Ви не маєте рації…», «Ви повинні…», краще взагалі не вживати в спілкуванні з батьками.
• Не треба порівнювати досягнення різних дітей при розмові з батьками. Якщо все-таки порівнювати, то лише з еталоном, нормою вікового розвитку: кожен батько хоче чути в першу чергу про досягнення і проблеми розвитку своєї дитини; якщо в перші десять- п’ятнадцять хвилин розмови він нічого конкретного і переконливого про свою дитину не почує, він намагатиметься закінчити розмову.
• Навчіться говорити тільки по справі, наводити конкретні факти, визначати не лише проблему, але і декілька варіантів її рішення.Тоді батько сприйматиме вас не як критика, а як помічника. Образно кажучи, батьки йдуть до педагога як до лікаря: не важливо, з чим зайшов, важливо, з чим вийшов.
• Є категорія «цікавих» батьків, які люблять ставити запитання педагогові і разом з ним міркувати. Найбільш очевидні дві мети: або показати свою компетентність, або знайти відповіді на питання, що хвилюють. Доцільно завести журнал «У мене є запитання», в якому пропонувати батькам написати насущні проблеми у вихованні і розвитку дітей. Питання, як правило, у всіх сім’ях схожі, але одні батьки не знають, як їх вирішити, а інші мають досвід успішного вирішення проблем. Заведіть в журналі дві колонки: питання і відповідь. Батьки почнуть листуватися один з одним, ставити свої запитання і відповідати на запитання інших. Спочатку зацікавленість до цього журналу буде на емоційному рівні, потім на раціональному, а потім батькам захочеться живого спілкування.
• Найвірніший спосіб налаштувати батьків проти себе – показати їм, що ви вважаєте себе розумнішими за них. Не забувайте, яку мету ви ставите: блиснути своїми знаннями чи допомогти дитині? Не прагніть демонструвати батькам свою перевагу, використовуючи в мові складні педагогічні для розуміння терміни. Батьки будуть вам вдячні за конкретні поради, прості і реально здійснимі рекомендації.
• Створюйте громадську думку за допомогою батьків – однодумців, що мають високий авторитет серед інших мам і тат. Інколи батьки сумніваються в доцільності реалізації тих або інших ідей педагога, проте схильні довіряти думці таких же людей, як вони самі.
• Не ставте завдання завоювати авторитет у всіх без виключення батьків, створити зі всіма стосунки активної співпраці, повного взаєморозуміння і прийняття.
• Відомо: не завжди кількісний підхід означає якісний. Народна мудрість точна: «Можна загнати коня у воду, але пити його не змусиш». Якщо доросла людина не хоче приймати участь у заходах, що проводяться в ДНЗ, і, більш того, чинить опір цьому, тому «загнати її у воду» складно, але все-таки можна. Ось тільки чи потрібно? Чи отримає вона від цього задоволення?
• Кожному замку потрібний свій ключик. Методи переконання і аргументи, які спрацювали в розмові з одними батьками (як і з дітьми), можуть не привести до очікуваного результату в розмові з іншими.
• Стенд або тека-пересувка з матеріалами, підготовленими і обговореними на батьківських зборах, круглих столах, мають бути доступні батькам, їх розміщують в дитячій роздягальні, яскраво оформляють і друкують крупним шрифтом, чітко структуруючи зміст. Також можна вивісити для батьків аркуш відгуків і пропозицій. Чим цікавіше підібраний матеріал і більше позитивних відгуків написано на аркуші, тим частіше у «постійно зайнятих» батьків виникає бажання прийти на наступний захід.
• Створіть бібліотечку для батьків. Помістіть в ній не лише методичні посібники, але і все, що розташоване на стенді. Зацікавлені батьки захочуть не лише прочитати, але і зробити ксерокопію матеріалів. Заведіть різноколірні теки з файлами на кожен місяць. Це забезпечить не лише доступність інформації, але і її практичне вживання.
• Відвідини батьками різних заходів для дітей (пізнавальних, святкових і спортивних), здавалося б, не мають прямого відношення до заходів просвітницької спрямованості. Проте, спостерігаючи за дітьми, батьки мають можливість поділитися один з одним враженнями, поцікавитися планами відносно активної участі в наступних заходах.