Archive for Листопад, 2015

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

• Вилучіть зі свого лексикону негативні установки, які перетворюють життя дитини на смуток і замініть їх позитивними.
• Якомога частіше кажіть дітям лагідні слова (сонечко, мій хороший та інші).
• Запитайте себе: „Чим я подобаюсь дітям?” Частіше використовуйте невербальні засоби комунікації, щоб запобігти перенавантаженню нервової системи дітей словесними методами впливу.
• Вводьте у режимні моменти „хвилинки релаксації’ з психогімнастичними іграми та вправами, „хвили­нки пустощів”, „музичні паузи”.
• Використовуйте гру „Квітка настрою” – це допомо­же з’ясувати емоційний стан, інтереси та бажання дітей і вчасно вилучити прийоми виховного впливу, які викликають у дітей негативні емоції.
• Обов’язково підтримуйте зв’язок з батьками для розроблення спільних вимог та ефективних засобів відновлення душевної рівноваги дитини в в дитсадку і вдома.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

(ДО ПЕДРАДИ ВІД 26.11. 2015 РОКУ)

     Підготувала: практичний психолог Швабська Т.М.

    Шановні батьки! Людина за своєю природою потребує визнання, схваленні з боку оточуючих її людей, будь то батьки або друзі. Коли малюк ще тільки почав знайомитися з цим світом, крім його фізичних потреб, йому надзвичайно важлива похвала рідних і близьких, висока оцінка своїх достоїнств.

     Ви, напевно, знаєте, що означає сім’я для дитини? До певного віку поняття родини у неї асоціюється з домом. Із чого ж, власне, складається поняття «дім»?

• По-перше, з точки зору психології, це те середовище мешкання, де дитина почувається у безпеці. Вона захищена від невідомості і небезпек навколишнього світу. Тут можна сховатися в маминих обіймах від справжніх чи вигаданих страхів. Тут знаходяться й інші люди, на яких можна покластися. Тато, певно, «сильніший за всіх на світі» та найспритніший, найсміливіший і наймудріший. Дідусь мало чим поступиться йому. Бабуся – надійний прилисток, коли мама і тато сердяться і покарання не уникнути. До відчуття захищеності відноситься і саме місце, де ми живемо, – це дах над головою, що віддавна охороняє від негоди, будь це звичайна квартира чи власний будинок.

• По-друге, що характеризує рідний дім, це душевне тепло. Дитині в ньому добре, вона не лише захищена, але й відкриває тут для себе вперше світ учиться, пізнає, радіє. Тут здійснюються її явні та приховані мрії, тут вона може досхочу награтися, повеселитися. Недаремно кажуть, що родина – джерело радості. Це значить, що радість члени сім’ї прагнуть принести одне одному не за якісь заслуги і не з холодного розрахунку, а просто з любові. А оскільки батьки дуже люблять своїх дітей, вони не скупляться на ласку і радість для своїх чад, створюють особливу атмосферу затишку, комфорту, спокою, захищеності рідного дому.

• По-третє, дім там, де в дитини є своє місце. Не лише куточок для ігор, ліжечко, місце за столом і таке інше, а, насамперед, місце у суспільстві. Рідний куток там, де з нами рахуються, чекають на нас, люблять, куди можна прийти і залишитись. Тут формується усвідомлення власного «Я», усвідомлення дитиною себе як особистості, своєї цінності і значимості, своєї унікальності, віра в себе і свої сили. 

     Тому, шановні батьки, пам’ятайте, – на соціалізацію дитини впливають безліч факторів, і насамперед вони залежать від середовища, яке оточує дитину кожного дня. Сім’я – це самий позитивний і люблячий соціальний інститут, який зрощує дитину. Це ті золоті роки, коли рідні та близькі люди мають незаперечний вплив на розвиток особистості дитини, і вам – батькам потрібно постаратися закласти в своє чадо всі найкращі якості, які в майбутньому допоможуть йому зайняти гідне місце в суспільстві.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

1. Рекомендується якомога ширше використовувати дидактичні ігри на фронтальних корекційно – розвиваючих заняттях, на індивідуальних заняттях, а також у різних режимних моментах в групі компенсую чого типу для дітей із затримкою психічного розвитку.

2. Дидактичні ігри повинні бути доступні і зрозумілі дітям, відповідати їх віковим і психологічним особливостям.

3. У кожній дидактичній грі повинна ставитися своя конкретна навчальна задача, яка відповідає темі заняття і корекційному етапу.

4. При підготовці до проведення дидактичної гри рекомендується підбирати такі цілі, які сприяють не тільки отриманню нових знань, але й корекції психічних процесів дитини з ЗПР.

5. Проводячи дидактичну гру, необхідно використовувати різноманітну наочність, яка повинна нести смислове навантаження і відповідати естетичним вимогам.

6. Знаючи особливості дітей з ЗПР, для кращого сприйняття досліджуваного матеріалу з використанням дидактичної гри, необхідно намагатися задіяти кілька аналізаторів (слуховий і зоровий, слуховий і тактильний …).

7. Ігровим діям потрібно навчати. Лише за цієї умови гра набуває навчальний характер і стає змістовною.

8. У грі принцип дидактики повинен поєднуватися з цікавістю, жартом, гумором. Тільки жвавість гри мобілізує розумову діяльність, полегшує виконання завдання.

9. Дидактична гра повинна активізувати мовну діяльність дітей. Повинна сприяти придбанню і накопиченню словника і соціального досвіду дітей.

10. Рекомендується підбирати такі дидактичні ігри, які несуть позитивне емоційне забарвлення, розвивають інтерес до нових знань, викликають у дітей бажання займатися розумовою працею.

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

•  Намагайтеся дивитись на речі оптимістично.
• Прагніть перемогти страх.
• Знаходьте час, щоб побути наодинці з собою.
• Не дозволяйте оточуючим вимагати від вас занадто багато чого.
• Не намагайтеся робити вигляд, що вам подобається те, що вам насправді неприємно.
• Не здійснюйте занадто великий тиск на своїх дітей.
• Намагайтеся рідко говорити: «Я цього не можу зробити».
• Слідкуйте за харчуванням і ведіть здоровий спосіб життя.
• Не забувайте казати собі, що ви красиві і талановиті!
• Вчіться бути впевненим у собі, щоб оточуючі довіряли вашим знанням і вмінням.
• Пам’ятайте, що педагог постійно повинен займатися самоосвітою і самовдосконаленням, щоб бути цікавим і дітям, і батькам, і колегам.
• Ніколи не залишайтесь на досягнутому, вчіться у своїх дітей захоплюватися самими простими речами, знаходити в них незвичайне і постійно відкривати для себе щось нове.

АВТОР –  МАРІЯ МОНТЕССОРІ

• Не балуйте мене,  Ви мене цим псуєте. Я дуже добре знаю, що необов’язково дозволяти мені все, що я прошу. Я просто відчуваю вас.
•  Будьте твердими зі мною, це дозволяє визначити мені своє місце.
•  Не покладайтеся на силу щодо зі мною. Це привчить мене до того, що рахуватися потрібно тільки з силою. Проявляйте ініціативу.
• Будьте послідовними. Не збивайте мене з пантелику, інакше я буду наполегливо намагатися залишити останнє слово за собою.
•  Не засмучуйтеся занадто сильно, коли я кажу: «Я вас ненавиджу». Я не це маю на увазі. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили мені.
•  Не робіть за мене того, що я можу зробити сам, інакше я буду використовувати вас як прислугу.
•  Мої проступки – це не смертний гріх. Я повинен навчитися робити помилки, що не відчуваючи, що я ні на що не придатний.
•  Не чіпляйтеся до мене, інакше я буду змушений захищатися, прикидаючись глухим. Не вимагайте від мене пояснень, навіщо я це зробив. Я іноді й сам не знаю, чому поступаю так, а не інакше.
•  Не випробовуйте мою чесність: злякавшись, я легко перетворююся на брехуна.
•  Не захищайте мене від наслідків моїх помилок. Я вчуся на власному досвіді.
•  Не звертайте занадто багато уваги на мої хвороби. Я можу навчитися отримувати задоволення від поганого самопочуття.
•  Вислухайте мене, коли я ставлю відверті запитання. Якщо ви не будете на них відповідати, я перестану звертатися до вас, і буду шукати інформацію десь на стороні.
•  Якщо ви вважаєте, що ви досконалі і непогрішні, це дає мені відчуття марності спроб зрівнятися з вами.
•  Не турбуйтеся, що ми надто мало часу проводимо разом. Важливо, як ми його проводимо.
•  Якщо мої страхи і побоювання викликають у вас занепокоєння, я буду боятися ще більше. Покажіть мені, що таке мужність.
•  Частіше хваліть мене за мої успіхи! Я не можу розвиватися без розуміння і схвалення. Похвала, коли вона чесно заслужена, іноді забувається, а наганяй, здається, ніколи.
• Ставтеся до мене, як ви ставитеся до своїх друзів. Тоді я теж стану вашим другом.
• Поводтеся зі мною так, як ви б хотіли, щоб я поводився з вами. Я учусь більше, наслідуючи приклади, а не піддаючись критиці.

 І, крім того,  Я вас так сильно люблю! Будь ласка, віддячте  мені своєю  любов’ю!