Archive for Листопад 5th, 2015

Підготувала: старша медсестра Ліфіренко В.Д.

Ротавірусне захворювання – гостра вірусна хвороба, яка характеризується симптомами загальної інтоксикації, ураженням шлунково-кишкового тракту, дегідратацією.

Епідеміологія. За частотою ротавірусні захворювання стоять на другому місці після ГРЗ. Хворіють частіше діти в віці 9-12 місяців, але можуть хворіти і діти шкільного віку, рідше дорослі. Збудник відноситься до роду Rotavirus, стійкий у зовнішньому середовищі. Джерело інфекції – людина. Вірус виділяється з калом протягом 3 тижнів, частіше протягом 7-8 днів від початку хвороби. Зараження відбувається фекально-оральним шляхом. Повітряно-крапельний механізм передачі інфекції недоведений. Про широке розповсюдження інфекції свідчить наявність специфічних антитіл у дітей 2 – З-х річного віку (до 90%).

 

Патогенез. Інфікується людина аліментарним шляхом. Розмноження і накопичення ротавіруса відбувається переважно у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту (в епітелії дванадцятипалої кишки).

Ротавірусна інфекція часто співпадає з іншими вірусними (адено- і корановірусні) і бактеріальними (ешеріхіози, шигелльози, сальмонельози) захворюваннями.

 

Клініка. Інкубаційний період продовжується від 15 годин до 7 днів (частіше 1-2 дні). Захворювання починається гостро. Вираженої лихоманки зазвичай не буває. Характерно: рідкий водянистий стул без домішок слизу і крови. У половини хворих відзначається блювання. У дорослих на фоні помірно вираженої інтоксикації і субфебрильної t° з’являється біль в епігастральній області, блювання і пронос.

У всіх хворих спостерігається сильний водянистий стул з різким запахом, іноді нагадує випорожнення при холері (білуваті). При такому характері стулу може розвинутися зневоднення. При пальпації живота відмічається біль в епігастральній і пупочній областях, грубе урчання в правій півздовшній області. Ускладнень при ротавірусному захворюванні немає.

 

Профілактика.

1. Хворі ізолюються на 10-15 днів в інфекційне відділення.

2. Накладається карантин на групу на 7 днів.

3. Проводиться заключна і поточна дезінфекція з використанням деззасобів.

4. Під час ранкового прийому проводиться опитування батьків про стан дитини (характер стулу, тошнота, блювання, тощо).

5. Щоденний контроль за t° дитини, характером стулу з позначкою в журналі.

6. Дотримання правил особистої гігієни.

7. Якісне миття овочів та фруктів з обов’язковим ошпарюванням окропом.

8. Всі продукти, які надходять в ДДЗ, повинні відповідати сертифікату якості, котрий додається.

9.  Дотримуватись правил технології приготування їжі.

10. Підпис в журналі здоров’я працівників харчоблоку, помічників вихователя і вихователів про свій стан здоров’я і членів сім’ї.

ПОРАДИ ДО УВАГИ БАТЬКІВ НАШИХ НАЙМЕНШИХ ВИХОВАНЦІВ

Підготувала: вихователь-методист Васильєва Н.А.

 

Шановні батьки! Якщо ви згадаєте своє дитинство, то відразу погодитися з тим, що гра — важливий засіб виховання, який доступний кожному, має тісний зв‘язок з життям. Граючись, дитина пізнає світ, навчається спілкування з іншими, виконує побутові дії, фантазує. Для маленької дитини гра — це життя.

Саме у процесі гри діти пізнають грамоту, вчаться рахувати, різнити кольори, виконувати повсякденні дії, набувають навичок самообслуговування та спілкування.

У грі дитина відображає те, що бачить в своїй сім‘ї, віддзеркалює навколишній світ. Велику цінність для виховання дитини мають народні ігри бо вони несуть у собі джерело пізнання та виховання загальнолюдських цінностей.

Серед скарбів народної гри є забавлянки, хороводи, танці, віршовані історії, що не мають кінця, рухливі ігри.

Хочеться зупинитися на забавлянках. Хто з вас не грався зі своєю маленькою дитинкою?

Забавлянки, або утішки, потішки, чукалки — коротесенькі пісеньки чи віршики гумористично-жартівливого змісту, що супроводжуються відповідними рухами, активізують єдність слова та моторики дитини, розвивають її мовлення. Незважаючи на свою простоту, забавлянки сприяють жвавому спілкуванню з довкіллям, формують відчуття прекрасного.

Забавлянки співали тоді, коли дитина вже починала сидіти самостійно. Вони покликані стимулювати загальний розвиток дитини і мають практично-побутове призначення: активізувати дитину, заспокоїти її, викликати в неї позитивні емоції.

3абавлянка — це i гра, i дія, i пісенька.

3абавлянки навчають праці. Пригадайте гру “Сорока-бiлобока”. В забавлянці перед дитиною вимальовується ланцюг рiзноманiтних трудових дій, пов‘язаних з домашнім господарством: рубання дров, носіння води, розпалювання печі, приготування каші. Народна система виховання змалечку спрямовувала дитину до працелюбності.

У потішках ми зустрічаємо також i невеличкі казки для найменших. Вони повторюються, мають свій ритм, стосуються звичайних побутових справ.

Дорогі батьки!

Тож не забувайте, частіше використовувати забавлянки. 3абавлянки — напрочуд вдала й доцільна форма спілкування дорослих з дитиною, що сприяє гармонійному розвитку. Це спілкування викликає в маляти почуття фізичного комфорту, радість, активізує сприйняття рiзноманiтних зовнішніх подразників, спонукає дитину до активної дії, будить позитивні емоції, сприяє фізичному розвитку дитини, розвиває мову та інтелект, формує моральні цiнностi, привчає до охайності й дисципліни.